Короткий огляд звіту

Минуло більше трьох років з початку подій на Майдані, які остаточно викрили справжні наміри та ставлення Російської Федерації до України як до суверенної держави. З метою реалізації своїх імперських амбіцій, скориставшись політичною нестабільністю, що склалася у 2014 році в Україні, наш “гарант” суверенітету і недоторканності за Будапештським меморандумом – Російська Федерація підступно окупувала Автономну Республіку Крим та м. Севастополь та розв’язала агресивну війну на Донбасі. Використовуючи зубожілість населення та протиукраїнські настрої, які роками підігрівались російською пропагандою за злочинної бездіяльності усіх без винятку урядів України, щедро профінасувала створення так званих Донецької та Луганської народних республік (“ДНР”, “ЛНР”) та озброївши сучасною зброєю незаконні військові формування спрямувала їх проти української державності. Спланований і втілений в життя збройний конфлікт спричинив колосальні людські жертви, завдав великої матеріальної шкоди, а також призвів до систематичних і масових  порушеннь прав людини в умовах повної безкарності. За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, Україна вже втратила понад 10000 своїх громадян. Військовий конфлікт викликав в Україні найбільшу в Європі після Другої світової війни міграцію населення, яке рятувалося втечею від політичних переслідувань та бойових дій.

Головна мотивація нашої роботи – забезпечення принципу невідворотності покарання за вчинення будь-яких протиправних дій проти основних прав та свобод людини. У цьому звіті ми зібрали переконливі докази серйозних порушень міжнародного гуманітарного та кримінального права, злочинів, що були скоєні в ході збройного конфлікту на сході України. Зокрема, це жорстокі катування, страти, вбивства, розстріли, взяття в заручники, викраденння людей та інше нелюдське або таке, що принижує гідність поводження аба покарання. Ми провели власні розслідування і кваліфікували вище описані злочини відповідно до чинного законодавства України. Збройний конфлікт на Донбасі має всі ознаки міжнародного, існує чимала доказова база втручання Російської Федерації, тому роль світової спільноти у його розв’язанні є надзвичайно високою та беззаперечною, проте участь самої держави є ключовою. Разом з тим, ми змушені констатувати, що українська влада вживає не всіх заходів, передбачених законодавством, для захисту прав та основоположних свобод людини, а також для припинення свавілля злочинності та притягнення винних до відповідальності, в тому числі і тих, на кого державою покладено функції проведення ефективного розслідування.

Разом з тим, ми глибоко переконані, що задля досягнення миру та справедливості винні у розв’язанні та веденні агресивної війни проти України  обов’язково повинні постати перед міжнародним трибуналом, оскільки злочини, що викладені у даному звіті, визначені статтями 7, 8 Римського статуту як “злочини проти людяності” та “військові злочини” та підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.