Пропагандистське відео (справа Р153)

СТОРІНКА 1  СТОРІНКА 2 СТОРІНКА 3
Потерпілий:
 

Ісик Іван Васильович (W4237), 20.01.1984 року народження 

  • Статус   на   момент   затримання:   військовослужбовець   ЗСУ,   доброволець,   солдат   24 БТрО “Айдар”
  • Свідки: S7787, W534, W4302, W4576, W4066
 Короткий огляд події
З січня по квітень 2014 року Іван Ісик був активним учасником Євромайдану в Києві, а вже наприкінці липня поїхав добровольцем у зону АТО. 02.07.2014 року він був зарахований до складу 24-го батальйону територіальної оборони “Айдар” Збройних сил України на посаду номер обслуги, гранатометного відділення протитанкового взводу 1-ї роти.

5 вересня 2014 року відповідно до Мінських домовленостей, сторони конфлікту мали припинити бойові дії та передислокуватись на заздалегідь погоджену лінію розмежування. Саме цього дня, виконуючи наказ, зведений підрозділ 24 БТрО “Айдар” залишив свої позиції в районі селища Металіст й двома автомобілями здійснював перебазування до визначеної лінії розмежування – м. Щастя. Приблизно о 14.30-15.00 поблизу автобусної зупинки “Привітне”, на трасі Щастя – Металіст в районі с. Цвітні Піски Слов’яносербського району Луганської області, скориставшись ситуацією, бойовики диверсійно-штурмової розвідгрупи “Русіч”, якою командував колишній російський військовослужбовець Мільчаков Олексій Юрійович (S5153), позивний “Сєрб”, розстріляли із засідки колону айдарівців. З 28 бійців зведеного підрозділу 24 БТрО “Айдар”, що брали участь у описаних подіях, вижило лише четверо. Ісик Іван Васильович був п’ятим, хто залишився живим. Того дня він отримав мінно-вибухову травму та термічні опіки 30% поверхні тіла. В такому стані він і потрапив контуженим, проте живим у полон до бойовиків (цей факт зафіксовано на відео). Свідками та безпосередніми учасниками цих подій стали: W4576, W534, W4302, W4066.

Бойовики диверсійно-штурмової розвідгрупи “Русіч”, які вирізнялися своєю схильністю до садизму, не надаючи жодної медичної допомоги та незважаючи на прохання про допомогу, зокерема, воду і знеболюючі засоби, влаштували Івану допит. Принижуючи та погрожуючи йому розстрілом, примушували розмовляти російською мовою, чинили психологічний тиск, випитуючи інформацію про батальйон. Допит, який було знято на відео, ймовірно проводив Олексій Мільчаков (S5153). За сукупністю зібраних матеріалів, відео та фото доказів, є незаперечні підстави вважати, що ймовірними винуватцями цього злочину, яких необхідно притягнути до кримінальної відповідальності є: Петровський Ян Ігорович (S5221), позивний “Славян”; Кисельов Віталій Вікторович (S5534), ппозивний “Комуніст”; Жарінов Сергій Сергійович (S5847), позивний “Хохол” та бойовик з позивним “Кабан” (S7338), а безпосереднім керівником й виконавцем катування пораненого Івана Ісика був командир диверсійно-штурмової розвідгрупи “Русіч”, російський бойовик Мільчаков Олексій Юрійович (S5153), позивний “Сєрб”.

На цьому катування та знущання над Іваном Ісиком не припинились. В подальшому, під час перебування його  у палаті опікового відділенні Луганської обласної клінічної лікарні, англійський журналіст Грем Філіпс (S7787) ставив провокативні питання, на які Івану було досить боляче відповідати через важкий фізичний стан. Проте Іван говорив те, що було у нього на серці, не зрікся соєї твердої життєвої позиції та своїх побратимів! Виходячи з візуального порівняння відеороликів, які є у базі даних ГО “Мирний Берег”, очевидно, що фізичний стан Ісика Івана значно погіршився від моменту взяття у полон. Врешті, нелюдське поводження та неналежне надання медичної допомоги призвело до загибелі Івана.