Утримання, що призвело до каліцтва жінки-волонтера (справа Р142)

СТОРІНКА 1  СТОРІНКА 2 СТОРІНКА 3
Потерпілий:
 

Бойко Ірина Євгеніївна (C3282), 26.09.1966 року народження

  • Статус на момент затримання: волонтер, громадський діяч. Заступник керівника Полтавської самооборони
 Короткий огляд події
 Бойко Ірина Євгеніївна була взята в заручники представниками козачого полку так званої “ЛНР” 20.06.2014 під час перетину блок-посту власним автомобілем, поблизу м. Ровеньки Луганської області. Ірина пербувала в складі групи з чотирьох осіб, яка доправляла гуманітарну допомогу для військових 25 ОПДБр. Спочатку волонтерів доставили в м. Антрацит Луганської області, а потім перевезли до м. Горлівка Донецької області.

Загалом, Ірину Бойко незаконно утримували 103 дні у п’яти різних місцях (кузов-фургон, офісна кімната, підвальне приміщення, гараж, сарай), що не були облаштованими для утримання людей. За цей час вона пережила численні катування, що призвели до каліцтва: 19 ударів гумовим міліцейським кийком по голові, перебите вухо, три зламаних ребра, компресійні переломи хребта у двох місцях, відрізана фаланга мізинця лівої руки. Ірині виймали обидва ока з очного яблука чайною ложечкою, свердлили тіло шуруповертом більше 10 разів, трощили плоскогубцями пальці лівої ноги, били молотком колінні чашечки.
Окрім фізичного каліцтва Ірині Бойко нанесено психологічну травму. Вона пережила неодноразові імітації розстрілів, гру в “російську рулетку”, збирала рештки свого побратима у поліетиленові мішки та стала свідком катувань та вбивств багатьох людей.

Ось як Ірина описує свій психологічний стан: “Після звільнення мене переслідують нічні жахи, постійний страх, боюсь залишатись сама, лякаюсь гучних або неочікуваних звуків. Мене трясе, коли чую десь літак, трясуться руки та ноги. Дуже боюсь, коли ззаду хтось підходить. Важко змусити себе іти повз людей. Сама я перший час з дому зовсім не виходила. Навіть вдень, якщо хтось постукає у вікно, в мене всередині все перевертається, волосся стає дибки”.
А далі розповідь Ірини про катування: “Притягли мене в кабінет до прокурора. Там пиячили близько десяти осіб. Мене били по колінах молотком, доки він не зламався. Побігли та знайшли ще один молоток. Били допоки  не зламався і другий молоток. Тоді принесли шуруповерт і свердлили ним моє тіло. Більше 10 разів, двічі в груди, стопа… Є звіти судово-медичної експертизи і фото. Потім забіг чеченець і інші російські військові, в них був чіткий російський акцент. Російський військовий з позивним “Соловей” відрізав мені палець, а чеченець почав вставляти чайну ложку в ліве око. А потім почав витягати праве око. Тут я вже дуже кричала. Коли потекло дуже багато сльози, він вирішив, що око він вже витяг. Коли моє обличчя підняли і побачили, що око ще на місці, він зробив ще одну спробу вставити ложку мені в око. Але хтось з його команди сказав: “Не чіпай те око, воно зможе нам ще знадобитися. Ми закинемо її куди-небудь подалі, змусимо працювати на нас. Вона може нам ще послужити”.

Пошуком та звільненням Ірини Бойко займались полтавські правозахисники та активісти, а також її донька Тетяна Величко. Звільнили Ірину 30 вересня 2014 року.